Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану

   Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

   Геройство. Біль. Дочасна сивина.

   Прокляття чаша випита до дна.

  Жорстока тиша. Вибухоподібна.

  Чи треба взагалі згадувати про війну ?! Дехто каже, що ні .

Я думаю, що треба. Треба доти, поки людство неспроможне буде сказати  : «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!». Такими словами розпочалася загальношкільна лінійка  з воїнами –інтернаціоналістами в Червономаяцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, до якої було запрошено воїнів –земляків , які виконували свій інтернаціональний обов’язок на території інших держав, а саме :Дрика В.С., Роліка В.О, Цубенка В.І, Цибульського Г.М. На лінійці слово надали Цубенку В.І, який всім побажав, перш за все, миру, злагоди, віри і терпіння.

  Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану. Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану війська, але рани цієї війни кровоточать й досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти - своїх чоловіків і батьків. А самі воїни  -  тих подій,  учасниками яких вони були кожного дня, кожної години, кожної хвилини і щосекунди протягом двох років перебування в Афганістані. 15 лютого у житті колишніх військових, які пройшли дорогами Афганістану, навіки залишиться як день пам’яті про чужу і жорстоку війну. Афганістан – це мужність воїнів, це вірність солдатській дружбі, це взаємовиручка і взаємодопомога

  По закінченню нашої зустрічі ми побажали нашим гостям   здоров'я, щастя, миру,  душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, названому - Україна. 

М.О.Лямзіна, заступник директора з виховної роботи Червономаяцької ЗОШ І-ІІІ ступенів